Минимальная предоплата >>> Срочные работы >>> С 8-00 до 24-00

Интересно? Поделись с другими:

Структурно-функцiональнi особливостi легень у людини на етапах онтогенезу

Дисциплина: Биология, естествознание, КСЕ Вид работы: курсовая работа Язык: украинский Вивчення ембрiогенезу легень та перiодизацiй йх формування на основi даних макро-, мiкро морфологiчного i гiстохiмiчного аналiзiв. Основнi етапи розвитку легень у людини в постнатальному перiодi, йх функцiональнi змiни. Легенi на пiзнiх етапах онтогенезу.

Структурно-функцiональнi особливостi легень у людини на етапах онтогенезу

Вступ

Актуальнiсть роботи полягаСФ в тому, що ми, спираючись на порiвняльний та еволюцiйний пiдхiд до питання будови та функцiй органiв дихальной системи (i особливо легень), прагнули дати максимально чiткi вiковi характеристики будови i функцiй дихальной системи. Людина досягла найвищого ступеня складностi у будовi дихальной системи. Тому важливим СФ детально висвiтлити особливостi будови легень людини i йх функцiонування на всiх етапах онтогенезу.

Легенi розвиваються з похiдних двох зародкових листкiв: ектодерми i мезодерми. Непарний ентодермальний зачаток епiтелiального характеру виникаСФ в дiлянцi передньой кишки. Вiн виявляСФться вже у ембрiона завдовжки 3 мм. У 4-мiлiметрового зародка (бiля 3 тижнiв) вiд каудального кiнця зачатка вiдходять двi нирки, що формують в подальшому два головнi бронхи. Потiм, деревовидно розгалужуючись, зачаток проникаСФ в целомiчну частину тiла. Тут вiн ВлодягаСФтьсяВ» по периферiй сомато-плевральною мезенхiмою. До кiнця першого мiсяця зачаток легенi представлений рихлим мезенхiмним синцитiСФм, усерединi якого знаходяться епiтелiальнi тяжi, що галузяться, i трубки. Через 5 тижнiв починаСФться подiл органу на долi.

У розвитку легень в даний час видiляють три основнi перiоди, або стадiй: 1) залозисту, протягом якой розвиваються повiтряноснi шляхи; 2) каналiкулярну, коли формуються респiраторнi бронхiоли; 3) альвеолярну, коли утворюються альвеолярнi ходи i альвеоли.

Метою дослiдження було встановлення шляхiв онтогенетичного розвитку легень у людини, детальне вивчення йх морфологiчной, цитологiчной та анатомiчной будови, дослiдження йх функцiонування.

Для виконання дослiдження було поставлено такi завдання:

на основi даних макро-, мiкро морфологiчного i гiстохiмiчного вивчення розглянути питання ембрiогенезу легень, перiодизацiю йх формування;

визначити основнi етапи розвитку легень у людини в постнатальному перiодi i йх функцiональнi змiни;

дати характеристику стану легень на пiзнiх етапах онтогенезу.

Наукова новизна дослiдження полягаСФ в тому, що було взаСФмозв'язано проведено аналiз ембрiогенезу, будови i функцiй легень у людини на всiх етапах онтогенезу.

Практичне значення роботи полягаСФ в тому, що проведене дослiдження може бути використане у роботi вчителiв, при викладаннi у школi теми ВлДихальна система людиниВ», а також у вищих навчальних закладах, що вивчають ВлАнатомiю людиниВ», ВлГiстологiюВ», ВлПедiатрiюВ».

1. Огляд лiтератури

1.1 Анатомiчна будова легень людини

Дихання - необхiдний для життя процес постiйного обмiну газами мiж органiзмом i навколишнiм середовищем. Дихання забезпечуСФ постiйне надходження в органiзм кисню, необхiдного для здiйснення окислювальних процесiв, що СФ основним джерелом енергiй. Без доступу кисню життя може продовжуватися лише декiлька хвилин. При окислювальних процесах утворюСФться вуглекислий газ, який повинен бути видалений з органiзму [15].

Дихальна система людини складаСФться з тканин i органiв, що забезпечують легеневу вентиляцiю i легеневий подих. До повiтряносних шляхiв вiдносяться: нiс, порожнина носа, носоглотка, гортань, трахея, бронхи i бронхiоли. Легенi складаються з бронхiол i альвеолярних мiшечкiв, а також з артерiй, капiлярiв i вен легеневого кола кровообiгу. До елементiв кiстково-м'язовой системи, зв'язаним з подихом, вiдносяться ребра, мiжребернi м'язи, дiафрагма i допомiжнi дихальнi м'язи [8, 13].

Транспорт газiв i iнших необхiдних органiзму речовин здiйснюСФться за допомогою кровоносной системи, а дихальна система забезпечуСФ надходження в органiзм кисню i видалення вуглекислого газу; тобто функцiя дихальной системи зводиться лише до того, щоб постачати в кров достатньою кiлькiстю кисню i видаляти з ней вуглекислий газ.

У поняття дихання включають наступнi процеси [1, 11,! 4]:

1) зовнiшнСФ дихання - обмiн газiв мiж зовнiшнiм середовищем i легенями - легенева вентиляцiя;

2) легеневе дихання - обмiн газiв в легенях мiж альвеолярним повiтрям i кров'ю капiлярiв;

3) транспорт газiв кров'ю, перенесення кисню вiд легенiв до тканин i вуглекислого газу з тканин в легенi;

4) обмiн газiв в тканинах;

5) внутрiшнСФ, або тканинне, дихання - бiологiчнi процеси, що вiдбуваються в мiтохондрiях клiтин. Цей етап дихання СФ предметом розгляду у курсi бiохiмiй. Порушення будь-якого з цих процесiв створюСФ небезпеку для життя людини.

Бронхи - це кiнцева система повiтряносних шляхiв, що розгалужуються вiд трахей до легеневих бронхiол, утворюючи бронхiальне дерево. Правий та лiвий головнi бронхи розходяться вiд трахей пiд кутом ~70В° i прямують до ворiт вiдповiдной легенi. Правий головний бронх коротший та ширший за лiвий, вертикальнiше спрямований i СФ немов би продовженням трахей. Над правим головним бронхом проходить непарна вена, а над лiвим - дуга аорти. Стiнки головних бронхiв за будовою подiбнi до стiнки трахей. РЗй основу складають пiвколовi хрящi, незамкненi ззаду. У воротах легень головнi бронхи розгалужуються на бронхи меншого дiаметру, вiдповiдно до часток та сегментiв легень - частковi та сегментарнi бронхи. Справа розрiзняють верхнiй частковий, стовбуровий, середнiй частковий i нижнiй частковий бронхи; злiва - верхнiй i нижнiй частковi бронхи. РЗх вiдповiдно подiляють на сегментарнi та субсегментарнi. З подальшими дихотомiчними подiлами гiлок сегментарних бронхiв, якi змiнюються вiд 8 до 25 разiв залежно вiд локалiзацiй та iндивiдуальних особливостей розгалуження бронхiального дерева. У йхнiй стiнцi поступово зменшуСФться, а потiм i зникаСФ хрящ, який замiнюСФться перетинкою з еластичних та м'язових волокон. Слизова оболонка бронхiв вкрита вiйчастим епiтелiСФм. Пiдслизовий прошарок мiстить бронхiальнi залози [1, 2, 6,14].

Бронхи закiнчуються бронхiолами, що переходять у термiнальнi бронхiоли, а останнi - у дихальнi бронхiоли, на стiнках яких СФ окремi легеневi пухирцi - альвеоли. Дихальнi бронхiоли продовжуються в альвеолярнi ходи, якi закiнчуються слiпими розширеними кiнцями - альвеолярними мiшечками або альвеолами. До респiраторной зони дихальной системи входять усi структурнi елементи - вiд дихальних бронхiол до альвеол [11, 14].

Епiтелiальний покрив слизовой оболонки бронхiв складаСФться з псевдобагатошарового призматичного вiйчастого епiтелiю, який на рiвнi субсегментарних бронхiв поступово переходить у цилiндричний вiйчастий епiтелiй, а на рiвнi термiнальних бронхiол - в одношаровий кубiчний вiйчастий епiтелiй. Дихальнi бронхiоли вкритi кубiчними клiтинами епiтелiю без вiйок, альвеоли - шаром альвеолярного епiтелiю, розташованого на базальнiй мембранi [3, 11, 22].

Легенi - масивний орган, до складу якого входять права та лiва легенi. Вони заповнюють майже всю грудну порожнину (4/5 йй об'СФму), мають форму конуса, який основою прилягаСФ до дiаграми, а верхiвкою виходить за межi ребер i виступаСФ на 20-30 мм вище вiд ключицi. Мiж верхiвкою i основою лежить тiло легень. Поверхня, що прилягаСФ до ребер i маСФ на собi вiдбиток, називаСФться реберною.

Нижня частина легенi (основа), що прилягаСФ до дiафрагми, називаСФться дiафрагмальною, а частина легенi, обернена в бiк однойменной поверхнi, протилежной легенi, - медiальною поверхнею. Медiальна поверхня називаСФться ще середостiнною (обернена до органiв середостiння) [3, 27].

Права легеня бiльша за лiву, двома площинами (горизонтальною й косою) вона дiлиться на три частки: верхню, середню й нижню. Лiва легеня менша за розмiрами, дiлиться вона косо на двi частки: верхню i нижню. Частки в свою чергу подiляються на бронхолегеневi сегменти. У правiй легенi видiляють 11 сегментiв, у лiвiй - 10. До кожного сегмента входять сегментарний бронх i вiдповiдна гiлочка легеневой артерiй. На медiальнiй поверхнi лiвой легенi СФ серцева ямка, а на передньому край - серцева вирiзка (Додаток 1) [1, 14, 27].

Маса легень 0,5-0,6 кг, колiр у них сiрувато-рожевий. На середостiннiй артерiя й нерви, що iннервують легенi та бронхи, а виходять двi легеневi вени та легеневi лiмфатичнi судини, зв'язанi сполучною тканиною. Цi елементи утворюють корiнь легенi, яким вона фiксуСФться в груднiй порожнинi.

Легенева часточка СФ структурною одиницею легень (приблизно 8 часточок в одному сегментi), яка маСФ форму неправильной пiрамiди, основою оберненою до зовнiшньой поверхнi легень, а верхiвкою - до внутрiшньой. Часточки вiддiленi одна вiд одной сполучною тканиною.

Функцiональною одиницею легеневой часточки СФ ацинус. До складу легеневой часточки входить 16-18 ацинусiв. Ацинус побудований iз трьох частин:

1) альвеолярних бронхiол (РЖ, РЖРЖ, РЖРЖРЖ порядкiв);

2) альвеолярних ходiв (або проток);

3) альвеолярних мiшечкiв. [13, 15]

Альвеолярнi бронхiоли РЖ порядку утворюються у результатi дихотомiчного подiлу термiнальних бронхiол. Вони мають таку ж довжину i дiаметр, а також будову стiнки, як i термiнальнi бронхiоли, але епiтелiй йх не маСФ вiйчастих клiтин. Основною вiдмiнною рисою цих бронхiол СФ наявнiсть у стiнцi маленьких комiрок - альвеол. Альвеолярнi бронхiоли РЖРЖ порядку мають меншу довжину, а кiлькiсть альвеол у йх стiнцi зростаСФ. Альвеолярнi бронхiоли РЖРЖРЖ порядку ще коротшi - до 500 мкм i мають ще бiльше альвеол. Альвеолярнi (респiраторнi) ходи мають дiаметр у два рази бiльший, нiж альвеолярнi бронхiоли, i велику кiлькiсть альвеол, мiж якими лишаються невеликi промiжки власной стiнки альвеолярной протоки. Альвеолярнi мiшечки побудованi з кiлькох альвеол, розташованих одна бiля одной.

Альвеола легенi - це вiдкритий пухирець, заповнена повiтрям комiрка через тонку стiнку якой вiдбуваСФться газообмiн. Загальна кiлькiсть альвеол в однiй легенi дорослого - 300 - 400 мiльйонiв. Максимальна поверхня усiх альвеол у дорослого пiд час вдихання повiтря досягаСФ 100 м2

Внутрiшня поверхня альвеол покрита поверхнево-активною речовиною - сурфактантом (Додаток 6). Вважають, що сурфактант СФ продуктом секрецiй гранулярних клiтин i до його складу входять фосфолiпiди, бiлки та глiкопротейди. Прийнято вважати, що загальна поверхня альвеол (коливаСФться в межах 40-120 мл), через яку здiйснюСФться газообмiн, залежить вiд ваги тiла. З вiком вiдзначаСФться зменшення площi поверхнi альвеол [7].

1.2 Функцiй дихальной системи

Газообмiн у легенях вiдбуваСФться мiж повiтрям альвеол i кров'ю, яка йх обмиваСФ. У свою чергу при диханнi повiтря альвеол повинне обмiнюватися iз зовнiшнiм повiтрям. Але якими б глибокими не були дихальнi рухи, повного обмiну альвеолярного повiтря на атмосферне нiколи не буваСФ. Прийнято визначати показники, що характеризують зовнiшнСФ дихання, - статистичнi i динамiчнi. Бiльшiсть iз них багато в чому залежить вiд о'СФму грудной порожнини i рухомостi грудной клiтки. До статистичних належать такi показники.

1. Дихальний обсяг (ДО) - кiлькiсть повiтря, що надходить у легенi за один спокiйний вдих (500 мл.).

2. Резервний об'СФм вдиху (РОвд) - максимальна кiлькiсть повiтря, яку людина може вдихнути пiсля нормального вдиху (2500 мл.).

3. Резервний обсяг видиху (РОвид) - максимальна кiлькiсть повiтря, яку людина може видихнути пiсля спокiйного видиху (1000 мл.).

4. ЖиттСФва СФмкiсть легень (ЖРДЛ) - найбiльша кiлькiсть повiтря, яке людина може видихнути пiсля максимального глибокого вдиху. Цей сумарний показник легко визначити, знаючи попереднi величини: ЖРДЛ=ДО+РОвд+РОвид.

ЖРДЛ залежить вiд вiку, статi, росту, маси тiла i фiзичного розвитку людини.

5. Залишковий обсяг (ЗО; 1000 мл.) - повiтря, яке залишаСФться пiсля максимально глибокого видиху.

6. Загальна СФмкiсть легенiв (ЗРДЛ) - кiлькiсть повiтря, яке мiститься на висотi максимуму вдиху: ЗРДЛ=ЖРДЛ+ЗО.

7. Обсяг дихальних шляхiв (В» мертвий простiрВ», МП) дорiвнюСФ в середньому 150 мл.

8. Функцiональна залишкова СФмкiсть (ФЗРД) - кiлькiсть повiтря, яка залишаСФться в легенях у кiнцi видиху: ФЗРД= РОвид+ЗО.

Вентиляцiя легень залежить вiд спiввiдношення обновлюваного за кожний дихальний цикл об'СФму повiтря i об'СФму повiтря, що мiститься в легенях. Так, якщо при спокiйному диханнi в легенi надходить близько 500 мл повiтря, то цей об'СФм додаСФться до ЗО i РОвид, який дорiвнюСФ близько 2000 мл. Але частина повiтря, що вдихаСФться, не доходить до альвеол i залишаСФться в дихальних шляхах.

У зв'язку з наявнiстю МП альвеолярна вентиляцiя вiдрiзняСФться вiд легеневой: iз 500 мл повiтря до альвеол не доходить 150 мл. Тобто за кожний дихальний цикл до альвеол надходить близько 350 мл повiтря, що складаСФ приблизно 1/7 всього повiтря, що мiститься в альвеолах. Природно, що чим глибше дихання, тим iнтенсивнiша альвеолярна вентиляцiя, оскiльки з одного боку, при глибокому видиху в легенях залишаСФться менше повiтря. А з другого - при форсованому диханнi iстотно збiльшуСФться ДО.

Для характеристики дихання людини визначають ще ряд динамiчних показникiв, що дають уявлення про дихання за певний час (частiше за 1 хв). До них належать такi.

1. Частота дихальних рухiв (ЧДР).

2. Хвилинний об'СФм дихання (ХОД) - кiлькiсть повiтря, що надходить у легенi за 1 хв: ХОД=ДОтАвЧДР.

3. Альвеолярна вентиляцiя (АВ) характеризуСФ вентиляцiю альвеол: АВ=(ДО-МП)тАвЧДР.

4. Максимальна вентиляцiя легень (МВЛ) - кiлькiсть повiтря, яке людина вдихаСФ i видихаСФ при максимальнiй глибинi i частотi дихання.

5. Резерв дихання - рiзниця мiж МВЛ i ХОД.

6. КоефiцiСФнт легеневой вентиляцiй (КЛВ) - та частина повiтря, яка обмiнюСФться в легенях пiд час кожного вдиху: КВЛ=(ДО - МП): ФЗРД.

7. КоефiцiСФнт альвеолярна вентиляцiя/легеневий кровотiк: АВ: ЛК=4 л: 5 л =0,8.

Крiм дихальной, легенi виконують багато iнших функцiй: метаболiчну, терморегулiвну, всмоктувальну, гемокоагуляцiйну, секреторну, очисну i бар'СФрну

Найвагомiша роль легень полягаСФ у метаболiзмi жирiв. Бiльшiсть лiпiдiв використовуСФться для синтезу поверхнево-активних речовин - сурфактанту, а також простогландинiв. Близько 13 - 19% жирних кислот, якi надходять у легенi, використовуються для бета-окислення i вивiльнення енергiй, необхiдной для бiосинтезу сурфактант. без якого неможливе функцiонування альвеол.

Здiйснення терморегулiвной функцiй легень вiдбуваСФться за рахунок екзотермiчних процесiв окислення i змiни капiлярного кровотоку.

Всмоктувальна функцiя легень реалiзуСФться завдяки високiй проникностi бiологiчних мембран аерогематичного бар'СФру для жиро- i водорозчинних речовин з низькою молекулярною масою. Так, вiдбуваСФться всмоктування в кров випарiв йоду, фосфору, ртутi, хлороформу, ефiру тощо.

Легенi беруть активну участь у тромбопластиноутвореннi, метаболiзмi гепарину, протромбiну, плазмiногену, синантрину. Остання речовина запобiгаСФ внутрiшньо судинному згортаннi кровi.

Надзвичайно важливi секреторна, очисна i бар'СФрна функцiй дихальной системи, якi реалiзуються переважно мукоцилiарним апаратом бронхiального дерева. Секреторна функцiя здiйснюСФться залозами i секреторними клiтинами трахей i бронхiв. Серозно-мукозний секрет, об'СФм якого в нормi становить 300-400 мл на добу i значно збiльшуСФться при патологiй, зволожуСФ i захищаСФ поверхню дихальних шляхiв, зменшуСФ втрату води при випаровуваннi. Очисна i бар'СФрна функцiй реалiзуються за рахунок очищення вдихуваного повiтря й елiмiнацiй стороннiх частинок мукоцилiарним апаратом, судинно-лiмфатичного механiзму очищення i нейтралiзацiй багатьох бiологiчно активних речовин у малому колi кровообiгу. Легенi - важливий орган антипротейнового захисту органiзму. Синтезованим альфа-1-iнгiбiтором протейнах нейтралiзуються протеолiтичнi ензим екзо- й ендогенного походження.

В анатомiй та гiстологiй застосовують рiзнi методи дослiдження. Найважливiшими СФ такi [3]:

1. Мiкроскопiя;

2. Соматоскопiя;

3. Препарування;

4. Метод мацерацiй;

5. РЖн'СФкцiйний метод;

6. Просвiтлення;

7. Корозiйний метод;

8. Рентгеноскопiя i рентгенографiя органiв i частин тiла;

9. Макроскопiчне дослiдження за методом В.П. Воробйова;

10. Метод розпилювання замороженого трупа або окремих його частин за М. РЖ. Пироговим;

11 Гiстологiчнi та гiстохiмiчнi методи.

Сучасна гiстологiя маСФ широкий арсенал рiзноманiтних методiв дослiдження. Усi цi методи поСФднуСФ застосування спецiального приладу - мiкроскопа, i тому вони СФ мiкроскопiчними методами. Залежно вiд стану дослiджуваного об'СФкта цi методи подiляють на вiтальнi - коли вивчаСФться живi клiтини, тканини, органи i навiть цiлi органiзми, та поствiтальнi - коли дослiджують мертвi фiксованi об'СФкти.

Становлення поствiтального методу або методу виготовлення постiйного гiстологiчного препарату, що називаСФться методом класичной гiстологiй.

Перший етап пiд час виготовлення препарату - одержання матерiалу. Для вирiзання шматочка органу чи тканини, треба брати гострi ножицi чи лезо, не стискати тканину пiнцетом. Шматочки беруть невеликих розмiрiв - близько 1 см. Матерiал повинен бути свiжим, брати його якомога швидше пiсля забивання експериментальной тварини або смертi людини.

Наступний етап - фiксацiя матерiалу, яка здiйснюСФться шляхом занурення взятого шматочка у фiксальну рiдину (етиловий, метиловий спирти, розчин формалiну)

Третiй етап - зневоднення фiксованого матерiалу. Для цього використовують спирти рiзних концентрацiй, що поступово зростають вiд 50-70 до 100 градусiв. Зневоднення необхiдне для наступного етапу - ущiльнення об'СФкта, яке здiйснюСФться у парафiнi, целойдинi, синтетичних смолах. Для просочення ними матерiалу необхiдно ретельно видалити воду з тканин, а потiм просочити йй ксилолом (толуолом, бензолом), тобто речовиною, яка добре розчиняСФ парафiн, а також змiшуСФться зi 100-градусним етиловим спиртом. Пiсля просочення об'СФкта рiдким парафiном за температури 55-56?С йому дають затверднути за кiмнатной температури разом з парафiном у спецiальних формочках. Так отримують парафiновий блок. Ця процедура називаСФться заливкою.

Ущiльнення матерiалу даСФ змогу виготовити з нього тонкi (завтовшки 5-7 мкм), пiвтонкi (0,5-1 мкм) зрiзи, якi використовують для свiтловой мiкроскопiй, для електронной мiкроскопiй використовують ультратонкi зрiзи (0,05-0,2 мкм). Виготовлення зрiзiв проводять на спецiальних приладах - мiкротомах i ультрамiкртомах. Для того, щоб розрiзняти структурнi деталi об'СФкта, отриманий зрiз треба фарбувати.

Гiстологiчнi барвники СФ рослиннi (гематоксилiн), твариннi (кармiн), синтетичнi (еозин, фуксин).

Фарбованi препарати звичайно обезводнюють у спиртах, просвiтлюють у ксиолi i, заливаючи тонким шаром канадського бальзаму, накривають покривним склом. Пiсля висихання бальзаму отримують постiйний препарат, яким можна користуватись протягом тривалого часу.

В нашiй роботi ми використовували препарованi органи, фiксованi мiкрозрiзи та гiстологiчнi препарати органiв дихальной системи людини.

Препарувавши органи дихальной системи, йх будову макроскопiчно. З рiзних вiддiлiв забирали сегменти для гiстологiчного дослiдження. Взятi сегменти фiксували в 10% розчинi формалiну i по загальноприйнятiй гiстологiчнiй методицi заливали в парафiн. Зрiзи з парафiнових блокiв виготовляли товщиною 5-15-20 мкм, фарбували гематоксилiн-еозином i вивчали пiд свiтловим мiкроскопом при рiзних збiльшеннях [4].

Для визначення функцiй зовнiшнього дихання використовують функцiонально-дiагностичнi методи:

Спiрографiя - це графiчне реСФстрування змiн об'СФму легень пiд час дихання. Спiрографiя дозволяСФ одержати показники, якi описують вентиляцiю легень: статистичнi об'СФми та СФмкостi, якi характеризують пружнi властивостi легень i грудной клiтки, та динамiчнi показники, що визначають кiлькiсть повiтря пiд час вдиху та видиху за одиницю часу. Показники визначають у режимi спокiйного дихання, а деякi - при проведеннi форсованих дихальних маневрiв. За технiчним виконанням усi спiрографи подiляють на прилади вiдкритого та закритого типу. В апаратах вiдкритого типу через клапанну коробку вдихаСФться атмосферне повiтря, а повiтря, що видихаСФться, надходить до мiшка Дугласа чи до спiрометра Тiсо (СФмкiстю 100 - 200 л), iнколи - до газового лiчильника, який безперервно визначаСФ об'СФм повiтря, що вдихаСФться. Зiбране таким чином повiтря аналiзують: у ньому визначають поглинання кисню та видiлення вуглекислого газу за одиницю часу. В апаратах закритого типу вдих та видих проводиться через дзвiн спiрографу. Вуглекислий газ, що видихаСФться, поглинаСФться спецiальним поглиначем (Додаток 10).

1. Пневмотахографiя (ПТГ) - метод дослiдження функцiй зовнiшнього дихання, який полягаСФ у графiчнiй реСФстрацiй швидкостi руху потоку повiтря (кривой Влпотiк-об'СФмВ») при спокiйному диханнi i пiд час виконання певних дихальних маневрiв. Метод спрямований на дiагностику виду й ступеня вентиляцiйних порушень легень на пiдставi аналiзу кiлькiсних та якiсних змiн пневмотахографiчних показникiв.

Пневмотахограма, що реСФструСФться при спокiйному диханнi, - це перша похiдна спiрограми, i, навпаки, спiрограма може бути отримана в результатi iнтегрування пневмотахограми. Хоча крива Влпотiк-об'СФмВ» мiстить в основному ту саму iнформацiю, що i звичайна спiрограма, наочнiсть спiввiдношення мiж потоком i об'СФмом дозволяСФ бiльш глибоко проникнути у функцiональнi характеристики як верхнiх, так i нижнiх дихальних шляхiв.

Крiм того, для вивчення рiзних стадiй онтогенезу використовували архiвний матерiал (гiстологiчнi препарати) кафедри гiстологiй та ембрiологiй РЖвано-Франкiвського нацiонального медичного унiверситету, а також данi науковой медичной лiтератури РЖвано-Франкiвськой обласной медичной лiтератури.

3. Результати дослiджень та обговоренняЗачаток легень людини з'являСФться на 3-му тижнi. Закладка легенi являСФ собою СФ дивертикулоподiбне випинання вентральной поверхнi глотковой кишки, яке розростаСФться в каудальном напрямi (i одночасно у вентральному). Дивертикул даСФ початок епiтелiальнiй вистилцi i пов'язаним з нею залозам трахей, гортанi i бронхiв, а також респiраторному епiтелiю альвеол. Сполучна тканина, хрящi i м'язи виникають з клiтин мезенхiми, розташованих навколо закладки, що росте. Формуючись в трубку, ця закладка вiдшнуровуСФться вiд кишки в своСФму каудальному кiнцi, все бiльш вiддаляСФться вiд кишки до тих пiр, поки не залишаСФться невелика пов'язуюча дiлянка. Ця дiлянка i СФ примiтивний вхiд в гортань. Якщо це вiддiлення вiдбулося не повнiстю, то мiж гортанню (або трахеСФю) i стравоходом можуть виявлятися аномальнi утворення.3.1 Ембрiогенез легеньРозвиток легенiв можна роздiлити на декiлька перiодiв (Додаток 8). Протягом першого з них, що продовжуСФться з 5-го тижня до 4-го мiсяця розвитку, формуСФться бронхiальне дерево. У наступному перiодi (4-6-й мiсяць внутрiутробного розвитку) закладаються респiраторнi бронхiоли. Нарештi, з 6-го мiсяця починаСФться третiй перiод, що продовжуСФться i пiсля народження приблизно до 8-рiчного вiку. В цей час розвиваСФться основна маса альвеолярних ходiв i альвеол.Гiстогенетичнi i формоутворюючi процеси в легенях складнi, i до теперiшнього часу ряд важливих моментiв (наприклад, питання про походження альвеолярной вистилки) залишаСФться не цiлком ясним. НемаСФ СФдиной думки i про механiзм формоутворюючих i гiстогенетичних процесiв, що призводять до переходу закладки легенi вiд так званой залозистой до каналiкулярной i альвеолярной стадiй.Закладка бронхiального дерева i легенiв по механiзму виникнення i формi нагадуСФ закладку великой залози. Приблизно до 18 тижнiв розвитку закладка продовжуСФ нагадувати залозу (залозиста стадiя). Перехiд вiд залозистой до каналiкулярной i далi альвеолярной стадiй зв'язуСФться бiльшiстю сучасних авторiв з пенетрацiСФю закладки кровоносними судинами.Трансформацiя легенiв, що розвиваються, починаСФться iз збiльшення дiаметру закладок, що мають форму залоз. Там, де сусiднi просвiти розширюються, тканина мiж ними розтягуСФться, стоншуСФться, епiтелiальна вистилка втрачаСФться. Врештi-решт перегородка втрачаСФ клiтинну структуру i складаСФться в основному з волокон ретикулiнiв. Подальше стоншування призводить до розриву перегородки. Кiнцi розiрваних волокон скорочуються i товщають. Таким чином виникаСФ типова каналiкулярна структура iз залишками септ, виступаючими в канали ВлнiшамиВ», залишками зруйнованих залоз. Значна кiлькiсть кубiчних епiтелiальних клiтин виявляСФться десквамiрованими. Часто можна бачити групи ВлзалозВ», якi вiльно лежать в просвiтi каналiв. Епiтелiальнi клiтини зберiгаються в дiлянцi виступiв (ВлстикiвВ») каналiв i, можливо, вiдiграють роль в епiтелiзацiй альвеол.Проте навряд чи варто вважати обидва описаних вище за механiзм переходу вiд залозистой до каналiкулярной стадiй такими, що взаСФмно виключають один одного. Скорiше навпаки: розвиток закладки вiдбуваСФться у взаСФмодiй з вростаючими судинами, роль яких в гiстогенезi легенiв не слiд применшувати.У раннi термiни розвитку кровоноснi судини розташовуються в закладцi легенi серед мезенхiми на значнiй вiдстанi вiд повiтряносних шляхiв, що формуються. На 19-20-му тижнi розвитку капiляри вперше приходять в тiсний контакт з епiтелiСФм альвеолярних ходiв. Подальший розвиток капiлярной мережi вiдбуваСФться в ще тiснiшому зв'язку з диференцiюванням легеневой тканини (стромальних i епiтелiальних елементiв). Мабуть, полiпшення кровопостачання призводить до посилення пролiферацiй клiтинних елементiв строми, диференцiюванню еластичних i iнших сполучнотканинних волокон.Пiсля вiддiлення стравоходу i глотки трахейна частина дихальной трубки, що утворилася, швидко росте донизу, i до кiнця 4-го тижня зародкового розвитку на дистальному кiнцi трубки виникають два асиметричнi потовщення (первиннi бронхiальнi нирки), що СФ зачатками головних бронхiв, причому праве випинання бiльше лiвого, цим зумовлюСФться велика ширина правого бронха у дорослих. Слiпi кiнцi нирок активно пролiферiрують i СФ потенцiйно бронхiальним деревом i респiраторним епiтелiСФм. Незабаром пiсля цього кожний слiпий ентодермальний вирiст даСФ початок ще одному випинанню у вентральному напрямi, а потiм правий ентодермальний вирiст даСФ початок кранiодорсальному виросту, який пiзнiше стаСФ верхньодолевим бронхом. Таким чином, на цiй стадiй (початок 2-го мiсяця розвитку) нирка правой легенi володiСФ трьома бронхiальними виростами, а лiва - тiльки двома. Цi ентодермальнi вирости представляють в принципi гiлки бронхiального дерева дорослого, а разом з мезенхiмою, що оточуСФ йх, дають початок кiнцевим долям легенiв дорослой людини.Бронхи, вростаючи в мезенхiму, (навколишню епiтелiальну трубку передньой кишки), дихотомiчно гiлкуються, утворюючи весь час на свойх кiнцях кулястi розширення, з яких походить розгалуження бронхiв все меншого калiбру. Отже, моноподiальне галуження з 5 тижня поступаСФться мiсцем дихотомiчному. Процес галуження бронхiв в ходi ембрiонального розвитку характеризуСФться нерiвномiрнiстю в часi. Вони виявили пайовi бронхи лише десь бiля 6-го тижня розвитку. До кiнця 6-го тижня розвитку з'являються сегментарнi бронхи. Приймаючи за першу генерацiю сегментарний бронх, налiчуСФться пiсля 14-го тижня близько 15 генерацiй бронхiв. У крупнiших сегментах зростання i галуження бронхiв тривають до 16-го тижня. В результатi в крупних сегментах до цього моменту налiчуСФться 20-25 генерацiй бронхiв. Виключно цiкаво, що в перiод мiж 10-м i 14-м тижнями внутрiутробного розвитку наголошуСФться рiзке прискорення процесу галуження бронхiв: до 70% генерацiй бронхiв виникаСФ саме в цей перiод. Нерiвномiрнiсть процесу галуження бронхiв вiдображаСФ також той факт, що до 14-го тижня права легеня мiстить на 1-5 галужень бiльше, нiж лiве.Необхiдно вiдзначити, що iз закiнченням каналiкулярной стадiй наголошуСФться редукцiя кiлькостi генерацiй, оскiльки дистальнi галуження перетворюються на респiраторнi вiддiли.У мiру того як бронхiальне дерево збiльшуСФться в розмiрах i протяжностi, мезенхiма, що оточуСФ легенi, бере участь у формуваннi зовнiшнього рельСФфу легенi. Вона частково роздiляСФться за рахунок утворення борозен мiж долями, якi утворюються первинними гiлками бронхiв. Цi поглиблення вистилаються пiзнiше мезотелiСФм i перетворюються на вiсцелярний листок плеври. На 1-му мiсяцi розвитку навколо епiтелiального вистилання трахей, серед рихлой мезенхiми з'являються йй ущiльнення - закладки хряща, а на 3-му мiсяцi ембрiонального життя вже утворюСФться основна речовина хряща. В цей же час з'являються гладкi м'язи мембранной частини трахей. У бронхах подiбний процес закладки хрящiв, колагенових i еластичних волокон i гладких м'язiв можна побачити на 2-му мiсяцi розвитку. При цьому послiдовнiсть утворення окремих шарiв бронхiального дерева зберiгаСФться, як i в головних бронхах. Чим вiддаленiшi бронхи, тим пiзнiше з'являються в нiм мiшечкоеластичнi i хрящовi елементи. Так, в бронхах 2-го порядку хрящi з'являються на 6-8-му тижнi розвитку ембрiона, в бронхах 3-го порядку тiльки з'являються йх закладки. На 6-му мiсяцi внутрiутробного життя мезенхiма пронизуСФться бронхiолами i альвеолярними ходами. Гладком'язовi елементи СФ тiльки в стiнках крупних бронхiв, i то у малiй кiлькостi, з 4-5-го мiсяця розвитку плоду хрящi виявляються в бронхах до 4-5-го порядку. Cтiнки бронхiв ембрiона 6-ти тижнiв багатi гладком'язовими елементами, але перiбронхiальна тканина ледве помiтна.Окремо розглянемо питання гiстогенезу секретоутворюючих структур (залоз, келихоподiбних клiтин) повiтроносного дерева. Вiдзначимо важливiсть функцiй цих структур i в дефiнiтивi, i в легенi, що формуСФться (зокрема антенатальному). З цих функцiй слiд видiлити газообмiнну, захисну, у тому числi i водозахисну. Важлива захисна функцiя слизу i у внутрiутробному перiодi, особливо у зв'язку з тим, що повiтряпровiднi шляхи заповненi рiдиною.У ембрiона 13 тижнiв йде закладка залоз у виглядi щiльних бруньок, що утворюються в днi складок епiтелiю трахей. До 14-го тижня це вже трубочки, якi досягають нижнього кiнця хряща. Разом iз зростанням залоз йде i йх диференцiацiя. До 6-го мiсяця внутрiутробного розвитку залози проксимальних вiддiлiв бронхiального дерева мають ацинарну структуру. Чим далi по ходу бронхiального дерева розташовуються залози, тим менш вони диференцiйованi. До моменту народження залози виявляються лише у 7 iз всiСФй кiлькостi генерацiй бронхiв.Зiставлення цих даних з картиною легенi людини дефiнiтива створюСФ певне уявлення про можливiсть формування залозистого апарату бронхiв пiсля народження. У дiтей до 1 року дiаметр залоз (вiднесений до поперечного перетину всiСФй стiнки бронха) бiльший, нiж у дорослих. Тiльки до 4-го року цей показник досягаСФ верхньой межi норми дорослого.Становлення функцiй залоз, очевидно, займаСФ досить тривалий перiод. Тодi як у плодiв молодшого вiку кiнцевi секреторнi вiддiли дають негативну гiстохiмiчну реакцiю на мукополiсахариди, у плодiв 16 тижнiв в просвiтi ацинусiв деяких бронхiальних залоз з'являСФться матерiал, що даСФ позитивну реакцiю на слиз. У плоду 24-25 тижнiв виявляються ацинуси, що складаються з секреторних клiтин рiзних типiв (у одних мiститься вiдносно невелика кiлькiсть гранул, iншi розтягнутi значною кiлькiстю в'язкого, гомогенного секрету). До 25-го тижня зростаСФ кiлькiсть пiвмiсяцевих утворень. Цi ж типи клiтин зберiгаються у новонароджених i дiтей перших мiсяцiв життя. Кiлькiсть пiвмiсяцевих утворень, грануловмiсних клiтин у новонароджених i дiтей молодшого вiку менша, нiж у дорослих, а гранули дають iнтенсивнiшу реакцiю на кислi мукополiсахариди.На додаток до сказаного слiд згадати також про те, що у залоз, якi розвиваються, досить рано виникаСФ здатнiсть до адекватной реакцiй на ендо- i екзогеннi подразники. Так, ознаки спонтанной секрецiй слизу вiдмiченi вперше у плоду 18 тижня. На 20-му тижнi розвитку вдалося отримати пiлокарпiновий ефект. Що стосуСФться iнших секретуючих структур бронхiв, келихоподiбних клiтин, то вони виявляються в складках епiтелiю трахей i бронхiв. При комбiнованому забарвленнi (альцiановий синiй - реактив Шиффа) виявляСФться два типи клiтин. Першi - дрiбнi, вузькi клiтини, що мiстять рожевi гранули в базальнiй частинi i iнодi синiй шар у апiкального кiнця. РЖнша частина клiтин переповнена секретом фiолетово-синього кольору. Чим старший плiд, тим все бiльша кiлькiсть келихоподiбних клiтин зустрiчаСФться i у складi крипт i особливо на поверхнi i все бiльша частина секрету забарвлюСФться в синiй колiр. У новонародженого зустрiчаСФться ще певна кiлькiсть вузьких клiтин з червоними гранулами. Надзвичайно цiкаво також, що початок активной секрецiй залоз i келихоподiбних клiтин спiвпадаСФ з появою миготливих вiй в епiтелiй повiтропровiдних шляхiв.Завершуючи огляд ембрiонального розвитку бронхiального дерева, вiдзначимо, що вже у плоду 16 тижня СФ в мiнiатюрi всi повiтряноснi шляхи, якi можна знайти на бронхограмi дорослого. Кiлькiсть долей, сегментiв, часточок, ацинусiв до моменту народження в основному вiдповiдаСФ кiлькостi цих утворень у дорослого. В цей же час вперше стаСФ помiтною структурно-функцiональна одиниця органу дихання - ацинус.Складне питання про походження внутрiшньой вистилки альвеол до цих пiр не може вважатися остаточно вирiшеним. Дехто вважаСФ цi клiтини похiдними мезенхiми. З цим поглядом узгоджуСФться ряд робiт, зокрема про те, що бiльшiсть, якщо не всi клiтки кубiчного епiтелiю десквамiруються або гинуть. Проте бiльшостi дослiдникiв iмпонуСФ уявлення про ентодермальне походження вистилки альвеол. Аналiз експлантатiв легеневих тканин показав, що навiть в культуральних умовах кубiчний епiтелiй бере участь в утвореннi потенцiйних дихальних просторiв. Цi данi, а також морфологiчна (ультраструктурна) близькiсть кубiчних i плоских клiтин говорять про йх генетичну спорiдненiсть. У клiтинах кубiчного епiтелiю виникають вiдростки, що виявляються на субмiкроскопiчному рiвнi, характернi для пневмоцитiв дорослого. Вже в альвеолах, що виявляються у плоду вiком 6 мiсяцiв, можна побачити диференцiювання епiтелiю на два типи, характернi для дорослого. Потрiбно, проте, вiдзначити, що часто обговорюСФться питання про можливiсть участi в утвореннi вистилки альвеол одночасно ентодермальних i мезенхiмних клiтин.РаннСФ кровопостачання легенiв, що розвиваються, утворюСФться з дорсальних i вентральних гiлок 6-й пари аортальних гiлок, якi ростуть вниз, супроводжуючи трахею з того i iншого йй боку. Згодом напрям артерiй мiняСФться, права проходить пiд головним бронхом правой верхньой частки. Решта бронхiв розташовуСФться пiд артерiями. Нижче легеневi артерiй супроводжують бронхи, розташовуючись дорсальнiше основного бронха. Розташування вен загалом повторюСФ розташування артерiй. Широко поширена думка про те, що галуження легеневой артерiй супроводжують хiд бронхiального дерева, справедливо лише частково. Крiм цього, СФ додатковi розгалуження судин, якi можуть складати до 45% всiх артерiй. Цi гiлки вiдрiзняються вiд основних тим, що вони швидко розпадаються на капiлярну мережу. Розвитку такой перекриваючой мережi запобiгаСФ виникнення в легенях слабо васкуляризованих областей. Утворення капiлярiв тiсно пов'язане з диференцiюванням мезенхiми. У ембрiонiв 6-8 тиж. розвитку вже зустрiчаються кровоноснi судини, стiнка яких ще не диференцiйована; вони мають вид синусойдiв. Васькуляризацiя протiкаСФ паралельно з розвитком легенiв, збiльшуСФться кiлькiсть судин бiля кiнцевих галужень бронхiв, i в областi формування альвеол з'являються капiлярнi мережi.До пологiв лише невелика частина кровi правого серця проходить через легенi, бiльша частина тече через боталову протоку i овальний отвiр в лiве серце i велике коло кровообiгу. Бронхiальнi артерiй з початку свого розвитку постiйно знаходяться в активному станi. До 7-го мiсяця внутрiутробного життя судинна мережа лег��. �� http://tdiflon.ucoz.ru/news/zhizel_bundkhen_citaty_fashion_quotes_zhizel_bundkhen_model/2014-06-18-56|�� . FAshion Quotes. �� , �� http://tures.3dn.ru/news/kristina_agilera_candyman_klip_christina_aguilera_candyman_na_mobilnyj/2014-06-18-45|�� candyman. �� christina aguilera - candyman �� http://someding.ucoz.ru/news/kupalniki_slitnye_viktorija_sikret_miranda_kerr_kupalniki_victoria_s_secret/2014-06-18-58|�� . �� Victoria's Secret http://foreaver.ucoz.ru/news/robert_dauni_mladshij_blagotvoritelnost_grekhi_otcov_syn_roberta_dauni_mladshego_lechitsja_ot_zavisimosti/2014-06-19-53|�� -�� . �� : �� -�� http://ticer.3dn.ru/news/kehtrin_ne_mozhet_stat_princessoj_titul_gercogini_gercoginju_kejt_dostavili_v_bolnicu_gde_ona_dolzhna_rodit_p/2014-06-19-81|�� . �� , �� http://kperty.ucoz.com/news/tim_barton_celuetsja_berton/2014-06-19-58|�� . �� http://nithall.moy.su/news/roditeli_seleny_gomez_roditeli_seleny_gomes/2014-06-19-53|�� . �� http://tlectionot.moy.su/news/poceluj_skarlett_jokhanson_i_krisa_ehvansa_natali_portman_zamenili_v_scene_s_poceluem_v_tore_2/2014-06-19-40|�� . �� 2� http://kperty.ucoz.com/news/roland_mouret_platja_do_don_t_platja_roland_mouret/2014-06-19-59|Roland mouret ��. Do

Бронхи людини. Структурно-функцiональнi особливостi легень у людини на етапах онтогенезу

Структурно-функцiональнi особливостi легень у людини на етапах онтогенезу